Державна санітарно-епідеміологічна служба у Носівському р...
П`ятниця, 14.12.2018, 06:21
Меню сайту

Форма входу

Пошук

Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 19

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Санітарно–епідеміологічна служба в Носівському районі починає свій розвиток з 1925 року.

З 1925 року по 1929 рік в районі був один санітарний лікар при Носівському райздороввідділу, він же був і державним санітарним інспектором Носівського району. Крім того, він працював терапевтом в Носівській ЦРЛ. В 1929 році в районі була створена перша санітарно-епідеміологічна станція. Організатором санітарно – епідеміологічної станції в Носівському районі був молодий лікар Гаврілей Іван Васильович.

Штати Носівської райсанепідстанції складались з 4 чоловік - головного лікаря санфельдшера, вакцинатора і дезінфектора.

Це була первинна ланка працівників Носівської райсанепідстанції. Своєї матеріальної бази райсанепідстанція не мала, розміщалась в одному приміщенні з райздороввідділом.

З часом штати рай СЕС збільшувалися і в 1932, крім головного лікаря ,були ще 4 працівники (2 санфельдшера, 1 вакцинатор і 1 віспощеплювач).

Спеціалісти райсанепідстанції проходили підготовку на спеціальних курсах при Чернігівській облсанепідстанції і займалися щепленнями проти віспи, дифтерії, туляремії і кишкових інфекцій, проводили інші санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи. В 30-ті роки були випадки епідемічних спалахів інфекційних захворювань, таких як: скарлатина, дифтерія, малярія, висипний тиф та інші. В тяжких умовах велася боротьба з інфекційними захворюваннями. До вогнищ добиралися різними видами транспорту, а інколи, і пішки.

В 1933 році був великий спалах висипного тифу в районі і в самому райцентрі.

В с.Лісові Хутори в старому приміщенні була відкрита висипно-тифозна лікарня на 50 ліжок. Всі спеціалісти Носівської райсанепідстанції вели боротьбу з завшивленістю в вогнищах і в громадських місцях. Проводились дворові обходи по виявленню висипно–тифозних хворих, контактних, захворівши, госпіталізація, лікування та санітарна обробка хворих. Всі предмети догляду і одяг оброблялися в дезкамерах сухоповітряних С-1 і газових хлорпикринових, де оброблялись тільки хутряні і шкіряні речі. Дезкамер було недостатньо, тому використовувались фізичні методи – російська піч і праска; хімічні засоби – мильно-сольвантова паста, мило „К” і інші.

Середнього медперсоналу в Носівській висипно–тифозній лікарні було недостатньо, тому для обслуговування цих хворих були задіяні працівники райсанепідстанції – віспощеплювач, вакцинатор і дезинфектор. Вони чергували цілодобово і виконували розпорядження лікаря по догляду за хворими.

В грудні 1933 року при виконанні службових обов’язків заразилися і захворіли висипним тифом головний лікар Гаврилій І.В., дезинфектор Андрюк П.В. і вакцинатор Ушинська Л.А. Хвороба протікала дуже тяжко, хворі знаходились на стаціонарному лікуванні в Носівській висипно–тифозній лікарні. Гаврилею І.В. хворобу не вдалося призупинити і на початку 1934 року він помер.

В 1936 році штати Носівської райсанепідстанції були укомплектовані згідно нормативів для рай СЕС 3 категорії, райсанепідстанція мала 11 працівників: епідеміолог, помепідеміолога, 2 санфельдшера, лаборант, дезінфектор, вакцинатор, віспощеплювач, статистик (бухгалтер), санітарка і інструктор – боніфікатор. Починаючи з 1934 року малярія прийняла характер епідемічного спалаху, тому на боротьбу з нею потрібні були інструктори - боніфікатори, які обробляли анафілогенні водоймища парижською зеленню і нафтою. Крім того, в Носівській райсанепідстанції була організована баклабораторія, першим бак лаборантом був медпрацівник з середньою освітою Овчинніков Г.М. В цьому ж році Носівська райсанепідстанція отримала маленьку сільську хатину по вулиці Стратілата, де були 2 невеличкі кімнати, в яких розміщувалися канцелярія, санвідділ і епідвідділ та баклабораторія. Райсанепідстанція придбала коня і в штати рай СЕС був зарахований конюх, який був їздовим. В 1937 році в Носівському районі був епідемічний спалах скарлатини, хворих дітей в лікарню доставляли кінним транспортом, а також волами.

В 1941 році, під час Великої Вітчизняної війни, працівники Носівської райсанепідстанції пішли на фронт: головний лікар Чуприн, дезінфектор Андрюк П.В., Кошель Г., 2 жінки - середні медичні працівники. Андрюк П.В. з 22 червня по 12 липня 1941 року працював в мобілізаційній комісії секретаріату Носівського військомату. 12 липня 1941 року виписав останнє повідомлення собі і також пішов на фронт, де воював до закінчення війни з Німеччиною, був бійцем окремого механізованого батальйону 2-го Білоруського фронту, учасником бойових дій під Москвою та Берліном, за що був нагороджений бойовими нагородами. Били фашистів на фронті і майбутні працівники Носівської райсанепідстанції – військовий фельдшер Стеценко І.Г., снайпер – автоматчик, командир кулеметного відділення Хоменко А.Ю. В евакогоспіталі підіймала на ноги поранених бійців старша лаборантка Клюєва З.Ф. В дальносхідному окрузі охороняв кордон в 1944 – 1945 році Єрко А.Н.

В вересні 1943 року після визволення Носівщини від німецько-фашистських загарбників Носівська райсанепідстанція поновила свою роботу.

Наприкінці 1950 року райсанепідстанція розмістилася в пристосованому приміщенні, для того був придбаний приватний будинок по вул. Вокзальній.

В період повоєнного відтворення народного господарства санітарна служба в Носівському районі веде боротьбу зі спалахами черевного тифу в с. Козари, висипного тифу в с.Степові Хутори, c.Селищі та інших; скарлатини, дизентерії та поодинокими випадками зворотнього тифу. В 1955 році в Носівському районі був спалах дифтерії з 19 летальними випадками.

В період з 1962 року по 1963 рік, в зв’язку з реорганізацією району Носівська райсанепідстанція була підрозділом Бобровицької рай СЕС.

В 1972 році було побудовано приміщення райсанепідемстанції, а в 1976 році проведена добудова до основної будівлі.

На сьогодні діяльність санітарної служби спрямована на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення району, контролю за дотриманням санітарного законодавства з метою попередження, виявлення та усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей. Останній спалах інфекційних хвороб (на дифтерію) був у 1995 році, коли постраждало 51 чоловік, 1 хвора померла.

За останні роки санітарно-епідемічна ситуація в районі покращилась, зменшилась інфекційна захворюваність, не реєструвались випадки групових спалахів інфекційних захворювань.

Головні державні санітарні лікарі за період

існування Носівської райсанепідстанції


1925 - 1929 рік головний лікар рай СЕС - Пчолін С.П.

1929 - 1934 рік головний лікар - Гаврілей І.В.

1934 - 1937 рік головний лікар - Тригуб О.В.

1938 - 1940 рік головний лікар - Чуприн

1943 - 1949 рік головний лікар - Могилевська А.І.

1949 - 1955 рік головний лікар - Косолапова З.А

1955 - 1962 рік головний лікар - Радченко І.В.

1965 - 1969 рік головний лікар - Попович Г.І.

1970 - 1973 рік головний лікар - Борисенко В.І.

1973 - 1988 рік головний лікар - Валовенко А.Г.

1988 - 1996 рік головний лікар - Дружинець П.М.

1996 - рік головний лікар - Гордін О.В.

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний хостинг uCoz